Люблю і ціную місце свого дитинства. З 7 до 16 років я перебувала
в Київській області, у чудовому будинку, огорненому лісовими обіймами,
соковитим полем. Як згадаю - так тепло на душі. Закінчила 9 класів Фасівської школи з
відзнакою. Потім повернулася до Києва, навчалася два роки у школі, згодом
вступила до Інституту філології ім..Тараса Шевченка. Брала участь у громадських
заходах, працювала журналістом, працювала з деякими депутатами Верховної ради.
Я знаю, які нині існують проблеми у місцевому самоврядуванні. Адекватне та
правильне вирішення проблем залежить від керівників, адже вони створюють
колективи, які спроможні вирішувати проблеми якісно.
Зі зміною місцевої влади, стан у селищах - Людвинівка і Фасова погіршився.
Щороку люди потерпають від пожеж, адже трава не викошується, берегова лінія
річки Фоса не оборюється. Нещодавно до моїх батьків навідалися представники
нового підприємства з благоустрою "Фасова-сервіс": "За 30 грн
великий пакет Вашого сміття". Тобто, невідомо з яких причин сільська рада
не виконує прямих обовязків, не прибирає територію села. Зявляється приватне
підприємство. За наші податки керівники сільської ради замість того, аби займатися
роботою, змушують жителів села платити ще й за сміття. Коли ж моя мама
звернулася до голови сільської ради з проханням прибрати сміття, скосити траву,
їй так і відповів пан голова Онищенко - не наша справа, є "Фасова-Сервіс".
От і замкнуте коло.
Згодом до двору, коли мама фарбувала ворота, у нетверезому стані заявився
депутат тієї ж сільської ради села Фасова, голова комісії з благоустрою села.
Почав погрожувати "урою, закопаю, ляжеш, не встанеш, тобою займеться
прокуратура". Ми повертаємося у 90-ті? Бандит заходить на приватну
територію, порожуючи нанести тілесні ушкодження. Наша сім'я, представники громадських
організацій м.Києва, юристи, з якими я вела розмову - ми вважаємо, що далі
погроз навряд чи піде справа, адже ця ситуація здобула певний розголос. Панчук
Іван Борисович, у минулому міліціянт, чудово показує відсутність виховання,
елементарних людських цінностей. Зазначу, у колишньому - міліціянт. Такі
розмови, які веде ця особа з моєю мамою, схожі на погрози вбивцям. Чоловікові
не личить нападати на жінку з погрозами та висловлюватися нецензурними фразами.
Моя мама людина з Вищою
освітою, яка виховала
двох дочок, які теж отримали Вищі освіти, наразі займається
сільським господарством, у минулому працівник Міністерства сільського господарства УССР та апарату
президії Академії наук УССР Бориса
Євгеновича Патона, прагне чистоти в селах,
нормального адекватного реагування від сільської ради. Складається враження, що
керівники, депутати сільської ради не знають що таке благоустрій села - прошу їх заглянути хоча
б на сторінку Вікіпедії, якщо під руками немає положень з благоустрою села від
Районної ради: http://uk.wikipedia.org/wiki/Благоустрій_населених_пунктів.
До того ж, сьогодні мама говорила с депутатом Людвинівської сільської ради, яка
нині є завідуючою дитячого дитсадку - з її слів - мама займається справами від
"немачогоробити". Ну-ну. Завідуючій дитсадком перебувати у смітті та працювати з людиною,
яка погрожує, - є нормою? Тоді… про яке виховання дітей у дитсадку ми можемо говорити. Ще й дивуємося,
чого в нас такі невиховані діти. Усе від дорослих, чи не так?
Наостанок зазначу - усі ми люди і ходимо під одним небом, і там - далеко-далеко на нас споглядає
Розум вищий та глибший за будь-який людський - його не обманеш. Наразі
представники сільської ради вщент розбили усі мої надії на чудове майбутнє сіл
Людвинівка та Фасова, зараз вони розкидають каміння. Та прийде час збирати
камінці, як не їм, то їхнім нащадкам. Усі ми відповідатимемо за сказане та
зроблене.
З повагою.
